Вікові кризи у дітей.
Ці кризи супроводжуються змінами в поведінці, емоціях, сприйнятті себе та світу. Вони не є патологією, а навпаки — свідченням переходу до нового рівня розвитку.
Основні вікові кризи в дітей:
. Криза новонародженості (0–2 місяці)
Перехід від внутрішньоутробного існування до зовнішнього світу.
Формується перший досвід взаємодії з середовищем.
Важлива роль контакту з матір'ю (емоційне налаштування, тілесний контакт).
. Криза 1 року
Формується самостійність у русі та діях.
Дитина починає ходити, виявляє ініціативу.
З’являється перше «Я сам!».
Часто виникає емоційна напруга, істерики, протест проти обмежень.
. Криза 3 років (одна з найяскравіших)
Формується “Я” – усвідомлення себе як окремої особистості.
Основні прояви:
негативізм («ні» на будь-яке прохання),
впертість,
свавілля («я сам»),
протест,
знецінення дорослого.
Це перший серйозний конфлікт із дорослими.
. Криза 6–7 років (криза вступу до шкільного віку)
Формується внутрішній світ, з’являються рефлексія, моральні оцінки.
Дитина починає оцінювати себе очима інших.
Посилюється потреба у визнанні, відповідальності.
Зниження безпосередності, більше соціальної поведінки.
. Криза підліткового віку (12–15 років)
Формується ідентичність, самовизначення.
Пошук себе, свого місця в світі.
Посилюється критичність до дорослих, батьків.
Важливі стосунки з однолітками.
Часто спостерігаються емоційні «гойдалки», протест, замкнутість або бунт.
. Криза юності (16–18 років)
Завершення формування світогляду.
Вибір професійного шляху.
Пошук сенсу життя, життєвих цінностей.
Потреба у свободі, автономії, самореалізації.
Ці кризи – нормальні, але можуть проходити складно, особливо якщо в дитини чи в сім’ї є додаткові труднощі (стрес, травма, порушені стосунки, жорстке виховання тощо). У такому випадку важливо допомагати дитині проходити ці етапи з любов’ю, підтримкою і розумінням.
