Головна ціль – допомогти дитині жити в реальності, яка склалася.
Батьки (або найближчі для дитини дорослі) відіграють провідну, опорну роль у формуванні її cтреcoстійкості. Відтак є важливим і психоемоційний стан дорослого, який переживає очікування та невідомість разом з дитиною, адже діти вчаться, як реагувати на стресові обставини, у першу чергу, від батьків.
Головна ціль – допомогти дитині жити в реальності, яка склалася. У такому випадку важливо бути чесними з дитиною та не давати хибних надій.
Особливо важливо спілкуватися із дітьми, які вже розуміють що таке noлoн, та можуть отримувати інформацію з інтернету, телебачення, від друзів чи інших людей.
Розповідаючи про noлoн, важливо й розповідати про процеси, які відбуваються: про те, що існує спеціальна група, яка проводить перемовини, що ми пишемо листи до міністерства - нам відповідають, що суспільство влаштовує мupні akцiї задля привернення уваги до noлoнeнux.
Не варто обманювати дитину чи відволікати її від цієї теми «заговорюванням». Проте завжди варто наголошувати, що що б не сталось, ви будете поруч з нею і вона може на вас опиратися.
Дорослим потрібно максимально врівноважено поставитись до стресової чи травмівної обставини, яку може переживати дитина, адже те, як дитина сприйматиме свої стресові обставини, може великою мірою залежити від того, що вона почує від значущих дорослих, як дорослі при цьому будуть себе почувати та поводитися.
Дозволяйте дитині проявляти різні почуття, які можуть з’явитися у зв’язку з новиною про те, що її родич в noлoнi. Це може бути гнів, страх, розпач, образа, смуток та інші почуття. Варто називати ці почуття, запевняти у тому, що вони є природними і необхідними для того, щоб швидше впоратись зі стресом.
