Що я можу зробити для дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій?
Хай це питання буде актуальним для кожного не лише у День захисту дітей.
Тож до справи. Ось з чого рекомендуємо почати:
Насамперед будь обережним у темах, що потенційно травмують. Не став дитині питань щодо її мами/тата, «з цікавості», допоки вона сама не захоче розповісти.
Якщо ти бачиш дитину наодинці, без дорослих, краще не питай «де твоя мама?» чи «де твій тато?». Це може ранити дитину якщо її батьки загинули. Краще запитай «де твій дорослий?» або «з ким ти прийшов/прийшла?».
Стань чуйним слухачем, якщо дитина розповідає свою історію, та вислови співчуття (але не жалість). Дозволь розказати стільки, скільки вона готова.
За можливості стань другом чи наставником для дитини з дитячого будинку.
Та розповсюджуй інформацію для розвитку толерантності серед дітей. Пояснюй їм, що є діти, які втратили батьків, і це не привід для висміювання, а тим паче знущання чи агресії.
Діти та війна — це не просто. Але подбати про них — простіше, ніж ми можемо думати.
Пам’ятай, щоб діяти. Та поширюй публікацію, щоб більше людей у світі дізналися та мали можливість допомогти.