«Вона мене слухає, тільки коли я вже кричу!»
«Вона мене слухає, тільки коли я вже кричу!»
Знайомо? Тоді цей пост спеціально для вас.
Зазвичай проблема спостерігається з дітьми у віці 2-3 років — коли вони пробують на міцність межі дозволеного. Втім, вік та перехідний період самі по собі — не причини такої поведінки дитини.
А причини, як правило, такі:
Дитина захоплюється тим, що вона робить. Не має значення: грає, розглядає візерунок на шпалерах або колупає в носі. Вона може бути зайнята своїми думками і не чути вас або не розуміти, що ви звертаєтесь до неї. До речі, те саме стосується взаємодії з чоловіком 
Дитина банально звикла. Тобто вона знає: спочатку ви кілька разів попросите її м'яко — у цей час можна ще не реагувати, а продовжувати займатися своїми справами. Ну а вже коли мама закричить — тоді і справді час ворушитися.
Дитина не зовсім вас зрозуміла, боїться помилитися і воліє не діяти. Наприклад, ви можете сказати: «Йди чистити зуби» — а вона ще вранці загубила свою зубну щітку і тепер не розуміє, що робити.
Як діяти, щоб позбутися крику:
Вперше у будь-якому випадку (крім екстрених ситуацій) озвучуйте своє прохання м'яко, але досить голосно і виразно, щоб вас було легко почути.
Якщо реакції не було — зверніться до дитини на ім'я і запитайте, чи чула вона вас. Якщо ні — повторіть. Якщо так — перевірте, що вона вас зрозуміла (цілком можливо, що вона почула не те, що ви говорили, або просто впала в ступор).
Якщо дитина продовжує вас ігнорувати — підійдіть до неї, встановіть зоровий контакт і повторіть прохання — поки не підвищуючи голос.
Якщо це не допомогло — запитайте, що їй зараз заважає зробити те, про що ви просите.
Як правило, цього достатньо. Хоча в запущених випадках, коли дитина вже звикла реагувати тільки на крик, може знадобитися більше зусиль. Наприклад, домовитися з нею: ви намагаєтеся не кричати, а дитина докладає зусиль, щоб не давати вам приводів для цього.
