A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Ротмістрівська ОТГ
Черкаська область, Смілянський район

СОЦІАЛЬНА НЕВПЕВНЕНІСТЬ ДІТЕЙ: ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ!

Дата: 20.02.2020 11:47
Кількість переглядів: 136

Сучасне життя з його шаленіш темпом, на- ш сиченістю різноманітною інформацією, постійними змінами й технічним оновлен­ням ставить перед особистістю багато завдань та вимог, серед 'яких - здатність швидко й безбо­лісно пристосовуватися до нього. Тому вкрай важ­ливо з раннього дитинства формувати у малюка цю здатність, а також уміння розуміти навко­лишній світ і жити з ним у гармонії.

Для нормального розвитку дитина має зроста­ти в атмосфері любові та психологічного бла­гополуччя. Якщо цього немає і маляті бракує батьківської любові, ласки, дружніх, довірчих сто­сунків з людьми, які її оточують, то, безумовно, і за­гальний розвиток, і особистісне становлення пору­шуються. Малюк закривається від світу, у нього формується неадекватна захисна реакція на ото­чення, що виявляється або у сплесках агресії, або навпаки - у закомплексованості. Для такої дитини звичними стають почуття тривоги, вини, занепо­коєння, гніву. Все це призводить до формування соціальної невпевненості.

Соціально невпевнені діти - це діти, які не вміють гармонійно взаємодіяти самі з собою та з навколишнім середовищем.

Ці малята мають неадекватну самооцінку, то­му майже в кожній справі бачать нездоланні пере­шкоди, на які реагують по-різному: впадають у відчай, заливаються слізьми, гніваються на світ і на себе або мовчки страждають, не підпускаючи до се­бе нікого. Високий рівень внутрішньої тривоги спричинює довге і важке звикання малюка до дитя­чого садка, потім до школи, далі ця проблема вияв­ляється і в дорослому житті.

Ознаки соціальної невпевненості

На рівні комунікації:

  • мовлення - тихе, незрозуміле, з довгими па­узами, часто з повторами одного і того ж слова або ж навпаки - голосне, швидке, незв’язне;
  • труднощі у передачі словами свого емоцій­ного стану;
  • мовчазність, небагатослівність;
  • небажання називати своє ім’я;
  • плаксивість;
  • нездатність встановлювати зоровий контакт зі співрозмовником: не дивиться в очі, відводить погляд;
  • занижена моторна активність: сидить тихо, намагається не привертати уваги;
  • міміка обличчя - в’яла: всміхається лише ку­тиками губ.

На рівні соціальних контактів:

  • уникає людей;
  • не приєднується до групи дітей, що граються;
  • не бажає розлучатися з батьками або іншими рідними;
  • виявляє небажання вийти з будинку і спілку­ватися 3 друзями;
  • впадає у паніку в складних ситуаціях.

Подолати соціальну невпевненість дошкіль­нят, запобігти їй - спільне завдання педагогів, пси­хологів і батьків, які передусім мають формувати у дітей впевненість у своїх силах, позитивне ставлення до себе і навколишнього світу, оп­тимістичне світобачення.

У роботі з дітьми варто уникати висловлювань, які можуть пригнічувати: постійних попереджень, су­ворих повчань, наказів; потрібно створювати атмо­сферу, що сприяє виникненню спільних емоційних переживань і взаємної симпатії між малятами.

З метою підвищення у дітей самооцінки та на­буття ними соціальної впевненості доцільно про­водити розвивальні ігри-вправи. Наприклад, такі, як описано нижче.

Ігри-вправи для підвищення самооцінки і набуття соціальної впевненості

Мій безмовний товариш

Діти приносять з дому улюблені іграшки, сіда­ють півколом, тримаючи іграшку в руках. По черзі виходять на середину й описують свою іграшку (м’яка, тверда, в які ігри з нею грають, за що люб­лять цю іграшку, чим вона відрізняється від інших). Потім розповідають про себе від імені своєї іграш­ки (чи хороший господар, охайний, слухняний, турботливий, за що його любить).

Дорослий уважно слухає і спрямовує емоції, настрій, самооцінку малят у позитивне русло.

Вчимося довіряти

Учасники сидять на стільчиках півколом, ведуча пропонує їм вибрати собі пару - товариша, якому во­ни могли б довіритися. У кожній парі дорослий зав’язує комусь одному очі хустинкою. Діти проходять перешкоди, заздалегідь підготовлені вихователем. Ди­тина з незав’язаними очима попереджає свого това­риша про перешкоди, шепочучи на вушко: підніми но­гу, опусти, переступи, йдемо вправо, вліво, пройдемо навприсядки тощо. Потім дорослий зав’язує хустин­кою очі іншій дитині з пари і змінює перешкоди.

Відгадай, про кого йдеться

Про кожну дитину педагог чи психолог зав­часно продумує позитивну характеристику і по черзі розповідає, а малята відгадують, про кого йдеться. Наприклад: «Ця дівчинка - гарна помічни­ця, так виразно розповідає вірші, завжди має охай­ний вигляд. У неї такі щирі блакитні оченята... Вчо­ра вона допомогла прибрати в ігровому куточку...»

Коли діти здогадалися, про кого розповідав дорослий, та дитина виходить, стає на «п’єдестал», і всі їй аплодують.

Шукаємо скарб

Дорослий готує дві широкі ємкості: одну на­повнює піском на половину, в іншій - засипає лише дно. У першу ємкість ховає різноманітні малі пред­мети (іграшки) за кількістю дітей. Пропонує маля­там опустити руки в пісок, знайти предмет, описа­ти його (твердий, м’який, круглий, з гострими кута­ми), не витягаючи руки з піску. Інші діти мають відгадати предмет за описом. Після цього дитина дістає свою знахідку, показує її всім і кладе у другу ємкість. З цих предметів малята викладають колек­тивну композицію.

Подарунок

Ведучий пропонує зробити подарунок това­ришу і роздає всім малятам по конверту. Кожен учасник підходить до столу, на якому розкладені різні картинки, вибирає будь-яку з них, кладе в кон­верт, заклеює його та дарує товаришеві зі щирими словами привітання. Коли всі конверти потрапили до своїх адресатів, діти дістають подарунки, розгля­дають їх, діляться своїми враженнями.

Знайди собі друга

Дорослий прикріплює до стільчиків повітряні кульки різних кольорів, пропонує дітям обрати з них собі друга. Пояснює, що для того, аби кулька була добрим другом, вона має добре вас відчувати, тому важливо вибрати ту, яка найбільше подо­бається, підійти до неї, доторкнутися, сісти на стільчик і тихесенько розповісти їй щось про себе, про свій настрій, бажання, страхи, невдоволення, тривоги.

Після цього фломастером намалювати їй об­личчя з відповідним настроєм.

Казкова країна для друзів

Дорослий спонукає малят пофантазувати, де могли б жити їхні нові друзі - повітряні кульки, пропонує разом намалювати для них Чарівну країну.

Діти виконують колективну роботу під музич­ний супровід. Потім за малюнком розповідають про намальовану і придуману країну. На аркушах

паперу діти обводять свої долоньки, розфарбову­ють за бажанням. Дорослий їх вирізає, прив’язує до кульок. Діти випускають кульки у вікно, щоб летіли в Чарівну країну. Проводжають їх добрими і тепли­ми словами, спостерігають, як кульки на прощання «махають» їм долоньками.

Робота психолога
з педагогами і батьками

Почуття і настрій педагогів безпосередньо впливають на формування емоційної сфери дити­ни, її відчуття світу і себе. З метою контролю та ко­рекції внутрішнього стану педагогів і його вира­ження у дошкільному закладі може бути створено «Дзеркало настрою», де відмічається настрій дорослих, який позначається на малюках.

Психологу доцільно проводити семінари, лекції, індивідуальні та групові консультації: «Соціально невпевнені діти. Як їм допомогти», «Що таке страх та як його подолати». Важливо формува­ти у педагогів правильну внутрішню позицію щодо дітей.

Внутрішні позиції вихователя
стосовно дитини

  • Хотіти чути дитину.
  • Хотіти бути потрібним малюку, а не змушу­вати його діяти за вашим бажанням.
  • Бути готовим приймати почуття і настрій дитини, не оцінюючи і не засуджуючи.
  • Щиро вірити у здатність малюка самостійно приймати рішення і діяти, а не намагатися робити все за нього.
  • Не брати на себе відповідальність за вибір і рішення дитини.

Для створення комфортного психологіч­ного клімату на заняттях необхідно дотримува­тися зокрема таких правил.

  • Перебувати на відстані 40-50 см від дітей в позиції обличчям до обличчя, на рівні їхніх очей.
  • Слухати малят зацікавлено, емоційно реагу­вати на їхні висловлювання.
  • Говорити з дітьми, всміхаючись, використо­вуючи м’які інтонації, не дуже голосно і не дуже швидко.

Соціальна впевненість чи невпевненість дитини формується у взаємодії з найближ­чим оточенням, тому головне, що мають па­м’ятати дорослі, це те, що кожна дитина - осо­бистість з власним баченням світу і правом на свою думку та її втілення.

І. М. Шпонтак,

Закарпатська область

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь